Інтерпретація мого вірша - "Невже то ти заснула?", від автора: Stanislavzorin
Поля її вільні повільно затихли
І не шумить вже більше колосся.
Тільки луною щось пронеслося...
Стогін тих душ, що спокій шукали.
Втома вже м'яко затулює очі,
Сліпнуть від втоми тяжкої вони.
Тіло давно вже спати охоче,
Та спокій душі не знайти ...
Така красива і велика,
Зростила з паростка мене
Моїх батьків — як і мене,
Так буде нині і довіку.
І це ніколи не мине.
Незламна ворогом ніколи,
Не відступила ні на крок,
Ти вільна в серці, як в тім полі,
Носима вітром до зірок.
Скажи синам своїм забути,
Забути про страшну війну,
Що дома краще посидіти...
Та я – за Неньку, доки я живу!.
Життя мої спостерігають очі,
Що, спогадів рікою вже тече повз них.
Видіння ці рука схопити хоче,
Та серце геть глухе до цих утіх.
Я закриваю тихо очі,
І серце вже сповільнює биття
Так ! Жити дуже хочу,
Але війна бере собі життя.
Читайте первыми здесь: yapishu.net/user/sorito_panko
Также вступайте в наше сообщество Вконтакте: vk.com/philosophymoderntimes
Или на Фейсбук: facebook.com/SoritoPan.ko
Пишите свои мысли в телеграмм канал: telegram.org/#/im?p=@fienvi