А ти стогнеш, у мене в серці
В якому ми справжні та відверті
Як то дикі звірі, побачивши здобич
І ти, і я жадаємо кохання величі
Закрий очі, та пригадай но мені
Ті ночі, в які душі наші живі
Де стогнемо, що є в нас мощі
Щоб не потухнути, зіркою в ночі
Зорі тихо вмирають, не дочекавшись людей
Але ти все чикаєш, моїх страсних очей
І всім серцем жадаєш тільки мене
Стогнеш від кохання, адже воно живе.
Читайте первыми здесь: yapishu.net/user/sorito_panko
Также вступайте в наше сообщество Вконтакте: vk.com/philosophymoderntimes
Или на Фейсбук: facebook.com/SoritoPan.ko
Пишите свои мысли в телеграмм канал: telegram.org/#/im?p=@fienvi