Поля її вільні, повільно затихли
І не шуміло більше колосся
Тільки луною вільно неслося
Душа якій покою не дали.
І втома заслоняє очі
Сліпнуть від утоми вони
Тіло дуже спати хоче
Але душі покою не знайти.
Ти так красива і велика!
Ти виховала й виносила мене
Моїх батьків які мене, це не мине
Моя рідна ненька Україна
Незламана ворогом ніколи
Не відступила ти ні на крок
Ти вільна в серці як у тому полі
Вітром носила, до безкраїх зірок.
Скажи синам своїм забути
Забути про війну,
"Війна вас повбивати зможе"
Бо — за неньку, доки я живу!.
Життя спостерігають очі
Біля мене воно йде
Рука схопити хоче
Але серце не дає.
Закриваю тихо очі
Серце перестає биття
Жити я дуже хочу
Але війна забирає життя.
Читайте первыми здесь: yapishu.net/user/sorito_panko
Также вступайте в наше сообщество Вконтакте: vk.com/philosophymoderntimes
Или на Фейсбук: facebook.com/SoritoPan.ko
Пишите свои мысли в телеграмм канал: telegram.org/#/im?p=@fienvi